У нас вы сможете в любое время суток открыть и прочесть произведение «І будуть люди» без единого платежа. На странице представлена не урезанная, а именно целая версия книги — от первой до последней страницы. Если хотите не только читать, но и слушать — пожалуйста, есть аудиоформат. Для тех, кто предпочитает хранить книги у себя на устройстве, работает скачивание через торрент (доступен файл fb2). А если времени в обрез — выручит краткий пересказ содержания. Направление литературы: Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Там же, ниже по странице, вы найдёте развёрнутую аннотацию, вступление от автора (если оно есть) и настоящие отклики читателей. Наша электронная библиотека живёт и развивается: мы регулярно добавляем новые издания и делаем навигацию удобнее. Всё это превращает наш книжный портал в настоящий дом для тех, кто не представляет жизни без литературы.
Онлайн книга І будуть люди
Автор
О книге І будуть люди
Не торопитесь сразу погружаться в полный текст «І будуть люди». Сначала полезно заглянуть в предисловие, аннотацию, описание или хотя бы бегло пролистать краткое содержание. Авторское предисловие представлено здесь именно так, как его задумал сам писатель (Анатолій Дімаров). Какой-то информации пока нет на странице? Не проблема — оставьте сообщение в комментариях, и мы постараемся разыскать нужные данные специально для вас. Кстати, другие читатели уже делятся своими впечатлениями и мыслями о книге — их отзывы помогут вам взглянуть на произведение под новым углом. И вас самих ждут внизу страницы: поделитесь своим мнением, расскажите, какое послевкусие оставила книга.
Дія багатопланового роману Анатолія Дімарова «І будуть люди» відбувається на Полтавщині в перше десятиріччя Радянської влади на Україні. Відтворюючи драматичні життєві події того часу, автор розповідає про складну долю колишнього наймита Василя Ганжі, який став у роки революції більшовиком, керівником сільської бідноти, про його помічника — комсомольського ватажка Володимира Твердохліба, сім'ю бідного сільського священика Світличного та інших героїв твору.
Читать полностью І будуть люди
Текст произведения «І будуть люди» удобно распределён по отдельным страницам — так читать гораздо легче. Система автоматически запоминает, где вы остановились, поэтому возвращаться к потерянному абзацу больше не придётся. И всё это совершенно бесплатно. Кроме того, вы вольны сами настроить размер букв и цвет фона — подберите параметры, которые не будут утомлять глаза. Устраивайтесь поудобнее и погружайтесь в любимые истории где угодно: дома на диване, в транспорте или на природе.
Текст книги
Молитва приносила заспокоєння: кров уже не бухала в голову, тіло не повнилося жаром. Нищечком лягав у постіль і засинав, намагаючись не діткнутись до тіла дружини.
І зараз його найбільше мучила думка, чи Таня жаліє за ним. Чому вона так нерухомо стояла, коли його вели з двору, що означав той застиглий погляд? Ось за що віддав би зараз Оксен не один день життя, ось про що молився підсвідомо до бога!
Гайдук же підвечір, коли вже лягали спати, тихо покликав:
— Оксене!
— Чого вам? — озвався Оксен.
— Я в ту ніч у тебе ночував. Чуєш, Оксене?
— В яку ніч? — не зрозумів одразу Оксен.
— В ту, коли отого нечестивця хата згоріла.
— Ганжі?
— А то ж якого собаки?
— То ви, дядьку, його хату спалили? — аж звівся на лікоть Оксен.
— Не я, а бог! — суворо відповів Гайдук. Поворушився сухенькою тінню — ліжко тільки рип-рип, з накипілою злістю додав: — Думав, і він там згорить, а, отже, й вогонь не бере, розпроклятого!
— То ви, знацця, спалили, — промовив задумано Оксен.
— Не твого це розуму діло! — відрубав невдоволено Гайдук. — А ти так і на допиті кажи: ночував у мене дядько Гайдук — і квит! Бо як один за одного не будем стояти, нас комисари скоро до стінки притулять!
Оксенові так і сипонуло поза спиною морозом. Наче стояв уже, притулений спиною до нахололої стіни, босий, роздітий, а в груди йому цілять чорні жала гвинтівок…
«Ні, ні, ти не допустиш, всемилостивий, безневинної загибелі раба твого! Ти врятуєш мене, боже!» І так жалко себе стало Оксенові — аж сльози запекли на очах.
— Чуєш, Оксене? — вимогливо лунає голос Гайдука.
— Та чую, — неохоче відповідає Оксен. — Спіть уже…
Але на старого наче наїхало. Тільки Оксен, трохи заспокоївшись, склепив повіки, тільки став поринати в сон, як йому просто у вухо вдарив гарячий шепіт Гайдука:
— Оксене, ти ще не спиш?
— Та почав уже дрімати… Спіть уже, дядьку, бо скоро й ранок…
— Та де в біса заснеш, коли я забув сказати своїм лобурякам, щоб дірку в хліві залатали! — сердито озвався Гайдук.
Мнения
Похожие книги
