У нас вы сможете в любое время суток открыть и прочесть произведение «І будуть люди» без единого платежа. На странице представлена не урезанная, а именно целая версия книги — от первой до последней страницы. Если хотите не только читать, но и слушать — пожалуйста, есть аудиоформат. Для тех, кто предпочитает хранить книги у себя на устройстве, работает скачивание через торрент (доступен файл fb2). А если времени в обрез — выручит краткий пересказ содержания. Направление литературы: Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Там же, ниже по странице, вы найдёте развёрнутую аннотацию, вступление от автора (если оно есть) и настоящие отклики читателей. Наша электронная библиотека живёт и развивается: мы регулярно добавляем новые издания и делаем навигацию удобнее. Всё это превращает наш книжный портал в настоящий дом для тех, кто не представляет жизни без литературы.
Онлайн книга І будуть люди
Автор
О книге І будуть люди
Не торопитесь сразу погружаться в полный текст «І будуть люди». Сначала полезно заглянуть в предисловие, аннотацию, описание или хотя бы бегло пролистать краткое содержание. Авторское предисловие представлено здесь именно так, как его задумал сам писатель (Анатолій Дімаров). Какой-то информации пока нет на странице? Не проблема — оставьте сообщение в комментариях, и мы постараемся разыскать нужные данные специально для вас. Кстати, другие читатели уже делятся своими впечатлениями и мыслями о книге — их отзывы помогут вам взглянуть на произведение под новым углом. И вас самих ждут внизу страницы: поделитесь своим мнением, расскажите, какое послевкусие оставила книга.
Дія багатопланового роману Анатолія Дімарова «І будуть люди» відбувається на Полтавщині в перше десятиріччя Радянської влади на Україні. Відтворюючи драматичні життєві події того часу, автор розповідає про складну долю колишнього наймита Василя Ганжі, який став у роки революції більшовиком, керівником сільської бідноти, про його помічника — комсомольського ватажка Володимира Твердохліба, сім'ю бідного сільського священика Світличного та інших героїв твору.
Читать полностью І будуть люди
Текст произведения «І будуть люди» удобно распределён по отдельным страницам — так читать гораздо легче. Система автоматически запоминает, где вы остановились, поэтому возвращаться к потерянному абзацу больше не придётся. И всё это совершенно бесплатно. Кроме того, вы вольны сами настроить размер букв и цвет фона — подберите параметры, которые не будут утомлять глаза. Устраивайтесь поудобнее и погружайтесь в любимые истории где угодно: дома на диване, в транспорте или на природе.
Текст книги
Хай уже старий завинив перед людьми та перед богом, а мене ж пощо так карати?
— На тім світі віддасться, за всі ваші муки віддасться!
— Ой сину, хто зна, які люди й на тім світі живуть! важко зітхнула мати. — Може, й на тому моїй душеньці за чоловіка очі вийматимуть… А ти, Колю, звідки? Чи не з Сибіру?
— Ні, не з Сибіру, — неохоче відповів син, роздягаючись. — Потім розкажу… До вас, мамо, ніхто не заходить?
— Ніхто, сину, ніхто… Приходили колись, питали про тебе, та й ті перестали ходити.
— Ну, то й добре.
— Що ж, сину, добре?
— Що заходити не будуть. Бо я, мамо, прийшов так, щоб ніхто не бачив… І ви дивіться, нікому — анітелень!
— Ти що ж, знову в банді?!
— Яка вже там банда! — махнув він рукою. — Тільки не треба, щоб про мене хто знав. Не дай боже, Ганжа дізнається, він мене на той світ спровадить…
— А я надіялась… Думала, ти прийшов жити по-людському, — з болем сказала стара.
— Де вже мені, мамо, до того… Не піду я до них гнути коліна — татова й братова кров у них на руках.
— А може, тебе простили б, — наче й не чуючи сина, мовила мати.
— Нема мені від них прощення, — глухо Микола. — Ви, може, хоч поїсти дасте із дороги?
Мати заметушилась, почала збирати на стіл. Вибачалася, що нема нічого гарячого, хотіла йти по солому — розпалювати в печі, але Микола не пустив: ще хтось побачить та поцікавиться, чого це раптом стара надумалась проти ночі топити. Їв холодну картоплю з твердим черствим хлібом, з старим салом, ганяв на вилицях жовна, розпитував:
— Ганжа ще живий?
— А що йому, клятому, станеться! Все урядує та до вдовиці Якименкової бігає.
— А Івасюта?
— І той паном живе. Йому, Колю, й властя не властя: багатіє, як і колись…
Микола зібрав крихти, вкинув до рота, перехрестився до образів. Непоспіхом скрутив цигарку, закурив од лампи (бензин у запальничці беріг), спитав:
— Як же ви, мамо, тут перебиваєтесь?"
"— Сам, сину, бачиш, яке в мене життя, — невесело озвалася вона.
Микола слухав матір, ламав у стиснутому кулаці давно погаслу цигарку, темнішав обличчям.
Мнения
Похожие книги
