У нас вы сможете в любое время суток открыть и прочесть произведение «І будуть люди» без единого платежа. На странице представлена не урезанная, а именно целая версия книги — от первой до последней страницы. Если хотите не только читать, но и слушать — пожалуйста, есть аудиоформат. Для тех, кто предпочитает хранить книги у себя на устройстве, работает скачивание через торрент (доступен файл fb2). А если времени в обрез — выручит краткий пересказ содержания. Направление литературы: Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Там же, ниже по странице, вы найдёте развёрнутую аннотацию, вступление от автора (если оно есть) и настоящие отклики читателей. Наша электронная библиотека живёт и развивается: мы регулярно добавляем новые издания и делаем навигацию удобнее. Всё это превращает наш книжный портал в настоящий дом для тех, кто не представляет жизни без литературы.
Онлайн книга І будуть люди
Автор
О книге І будуть люди
Не торопитесь сразу погружаться в полный текст «І будуть люди». Сначала полезно заглянуть в предисловие, аннотацию, описание или хотя бы бегло пролистать краткое содержание. Авторское предисловие представлено здесь именно так, как его задумал сам писатель (Анатолій Дімаров). Какой-то информации пока нет на странице? Не проблема — оставьте сообщение в комментариях, и мы постараемся разыскать нужные данные специально для вас. Кстати, другие читатели уже делятся своими впечатлениями и мыслями о книге — их отзывы помогут вам взглянуть на произведение под новым углом. И вас самих ждут внизу страницы: поделитесь своим мнением, расскажите, какое послевкусие оставила книга.
Дія багатопланового роману Анатолія Дімарова «І будуть люди» відбувається на Полтавщині в перше десятиріччя Радянської влади на Україні. Відтворюючи драматичні життєві події того часу, автор розповідає про складну долю колишнього наймита Василя Ганжі, який став у роки революції більшовиком, керівником сільської бідноти, про його помічника — комсомольського ватажка Володимира Твердохліба, сім'ю бідного сільського священика Світличного та інших героїв твору.
Читать полностью І будуть люди
Текст произведения «І будуть люди» удобно распределён по отдельным страницам — так читать гораздо легче. Система автоматически запоминает, где вы остановились, поэтому возвращаться к потерянному абзацу больше не придётся. И всё это совершенно бесплатно. Кроме того, вы вольны сами настроить размер букв и цвет фона — подберите параметры, которые не будут утомлять глаза. Устраивайтесь поудобнее и погружайтесь в любимые истории где угодно: дома на диване, в транспорте или на природе.
Текст книги
Я їм теперечки аж із трьох своїх попів дулю скрутила!..» — під загальний сміх закінчив о. Віталій.
Староста і собі попхався смішити присутніх:
— Батюшки, ось послухайте, що я розкажу. Отець Віталій, та ну ж бо, послухайте!..
Добився, що всі замовкли, повернулися чекально до нього. Сидів, морщив спітнілого лоба, розчепірював пальці так, мов ось-ось мав щось ухопити.
— Ви щось хотіли сказати? — прийшов йому на допомогу господар.
— Хотів, їй-богу ж, батюшко, хотів!.. От тільки, звиняйте, забув…
І повів здивованим поглядом на гостей, що аж попадали з реготу.
Розходились пізно. Отець Діодорій прощався з таким лиховісним виглядом, немов бозна-яке нещастя мало звалитися на голову іменинника та його гостей.
— Плакати нам треба, плакати, а не радуватись! — каркав вороном уже із саней. — Всі загинемо, всі! Царство диявола уже не за горами!..
Підняв догори руку, немов накликаючи на всю землю прокляття, і Тані, що вийшла разом з усіма проводжати гостей, аж морозом сипонуло поза спиною!
Сп’янілий староста довго не хотів віддавати Оксенові помилково надітої шапки:
— Чоловіче добрий… Ондечки твоя… ш-шапка! — і тикав пальцем на свою, що сиротою стирчала на вішалці.
Та й вивертав підкладкою наверх, наче там було щось таке, що мало розвіяти всі сумніви.
— І н-не просіть… бо я н-не хочу… ш-шапками мінятися…
Довелося Оксенові майже насильно видирати свою шапку із рук старости. Добре, що хоч цілою лишилася: вивертав же так, що аж тріщало, аж Оксенове серце стискалося!
Іще день погостювали Таня з Оксеном, а на третій стали збиратись додому.
— Приїхав, ославив, звів із розуму дівчину. Отак подякував за наш хліб-сіль!..
Отець Віталій, осудливо похитуючи головою, підтримав Оксена. Що ж іще можна було чекати від отого волоцюги, отого безбожника, що звів передчасно в могилу отця свого, зрікся віри Христової?.
Таня паленіла щоками. Не могла спокійно слухати, як ганьблять її брата. Був їй найближчий, рідніший навіть од Зіни, що скрушно опускає он очі, погоджуючись із своїм чоловіком. Аякже, це ж каже не хто-небудь, а о. Віталій, священик Віталій, душпастир Віталій — найрозумніша, найсвятіша у світі людина!
Вона так само мовчала, коли її чоловік присилував Таню до шлюбу з немилим.
Мнения
Похожие книги
