У нас вы сможете в любое время суток открыть и прочесть произведение «І будуть люди» без единого платежа. На странице представлена не урезанная, а именно целая версия книги — от первой до последней страницы. Если хотите не только читать, но и слушать — пожалуйста, есть аудиоформат. Для тех, кто предпочитает хранить книги у себя на устройстве, работает скачивание через торрент (доступен файл fb2). А если времени в обрез — выручит краткий пересказ содержания. Направление литературы: Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Там же, ниже по странице, вы найдёте развёрнутую аннотацию, вступление от автора (если оно есть) и настоящие отклики читателей. Наша электронная библиотека живёт и развивается: мы регулярно добавляем новые издания и делаем навигацию удобнее. Всё это превращает наш книжный портал в настоящий дом для тех, кто не представляет жизни без литературы.
Онлайн книга І будуть люди
Автор
О книге І будуть люди
Не торопитесь сразу погружаться в полный текст «І будуть люди». Сначала полезно заглянуть в предисловие, аннотацию, описание или хотя бы бегло пролистать краткое содержание. Авторское предисловие представлено здесь именно так, как его задумал сам писатель (Анатолій Дімаров). Какой-то информации пока нет на странице? Не проблема — оставьте сообщение в комментариях, и мы постараемся разыскать нужные данные специально для вас. Кстати, другие читатели уже делятся своими впечатлениями и мыслями о книге — их отзывы помогут вам взглянуть на произведение под новым углом. И вас самих ждут внизу страницы: поделитесь своим мнением, расскажите, какое послевкусие оставила книга.
Дія багатопланового роману Анатолія Дімарова «І будуть люди» відбувається на Полтавщині в перше десятиріччя Радянської влади на Україні. Відтворюючи драматичні життєві події того часу, автор розповідає про складну долю колишнього наймита Василя Ганжі, який став у роки революції більшовиком, керівником сільської бідноти, про його помічника — комсомольського ватажка Володимира Твердохліба, сім'ю бідного сільського священика Світличного та інших героїв твору.
Читать полностью І будуть люди
Текст произведения «І будуть люди» удобно распределён по отдельным страницам — так читать гораздо легче. Система автоматически запоминает, где вы остановились, поэтому возвращаться к потерянному абзацу больше не придётся. И всё это совершенно бесплатно. Кроме того, вы вольны сами настроить размер букв и цвет фона — подберите параметры, которые не будут утомлять глаза. Устраивайтесь поудобнее и погружайтесь в любимые истории где угодно: дома на диване, в транспорте или на природе.
Текст книги
— От, приміром, під’їхали б отак бандити та й почали оцього кровопивцю грабувати, ти що, не захищав би його?
— Так я ж на посту! — виправдовувався розгублений міліціонер.
— Ще, дивись, і стріляв би в них…
— Так вони теж би стріляли!
— От бачиш… Погана в нас, брате, служба. Собача служба! Але що ж поробиш, така вже доля… Ну, а цього, — красномовний кивок на будинок, — цього вже тобі не доведеться охороняти…
— Братимете?
— Так! Спекуляція контрабандними товарами… Біжи клич понятих: будемо витрушувати з нього начинку… Постій, він удома?
— Прийшов недавно.
— Ага. Ну, паняй…
Доки постовий, збурений службовою запопадливістю, збирав понятих, начальник розставив довкола будинку своїх «міліціонерів». Стояли суворими стражами порядку, строго підганяли перехожих, що, запалені цікавістю, намагалися йти потихіше:
— Проходьте, громадяни, проходьте, нічого тут!..
— Привів? — зустрів начальник постового, що приволік двох наляканих тіток. — Молодець! Ну що ж, пішли погостюємо в купця.
Начальник, видно, був стріляним птахом: трус провадив за всіма правилами. Ввічливо розмовляв із господарем, на все питав дозволу:
— З вашої згоди ми заглянемо в оці шухляди… Дозвольте відкрити ваш письмовий стіл… Якщо вам не важко, відімкніть, будь ласка, отой сейфик, що у стіні за картиною…
«Ну й ну!» — з молитовним захопленням споглядав вартовий за начальником. А той, недбало перебираючи пачки грошей, звалених на стіл, торкаючись важкого шкіряного мішечка з золотими царськими десятками, скрушно похитував головою:
— Ех, гроші-гроші! Скільки на світі ще нечисті і зла з-за оцих жалюгідних, нікчемних папірців та кружалець! Золото… Що про нього сказано?
Постовий, враз спітнівши, переступав із ноги на ногу.
— Не відвідуєш політгурток? — суворо начальник.
— Та я… ми недавно з села…
— Все одно політгурток треба відвідувати.
Добившись того, що постовий дав тверду обіцянку дбати про свою політичну освіту, начальник подобрішав і повчально пояснив:
— Настане час, коли ми із оцього металу будемо виготовляти унітази.
— Я, товаришу начальник!
— Не «я», а — «слухаю»! Скільки вас, дурнів, учити?
— Слухаю, товаришу начальник!
— Збери оцей мотлох в чемодан — повезеш в карний розшук.
— Єсть, товаришу начальник!
— Ото так, товаришу постовий: учись, учись політ-грамоті.
Мнения
Похожие книги
