У нас вы сможете в любое время суток открыть и прочесть произведение «І будуть люди» без единого платежа. На странице представлена не урезанная, а именно целая версия книги — от первой до последней страницы. Если хотите не только читать, но и слушать — пожалуйста, есть аудиоформат. Для тех, кто предпочитает хранить книги у себя на устройстве, работает скачивание через торрент (доступен файл fb2). А если времени в обрез — выручит краткий пересказ содержания. Направление литературы: Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Там же, ниже по странице, вы найдёте развёрнутую аннотацию, вступление от автора (если оно есть) и настоящие отклики читателей. Наша электронная библиотека живёт и развивается: мы регулярно добавляем новые издания и делаем навигацию удобнее. Всё это превращает наш книжный портал в настоящий дом для тех, кто не представляет жизни без литературы.
Онлайн книга І будуть люди
Автор
О книге І будуть люди
Не торопитесь сразу погружаться в полный текст «І будуть люди». Сначала полезно заглянуть в предисловие, аннотацию, описание или хотя бы бегло пролистать краткое содержание. Авторское предисловие представлено здесь именно так, как его задумал сам писатель (Анатолій Дімаров). Какой-то информации пока нет на странице? Не проблема — оставьте сообщение в комментариях, и мы постараемся разыскать нужные данные специально для вас. Кстати, другие читатели уже делятся своими впечатлениями и мыслями о книге — их отзывы помогут вам взглянуть на произведение под новым углом. И вас самих ждут внизу страницы: поделитесь своим мнением, расскажите, какое послевкусие оставила книга.
Дія багатопланового роману Анатолія Дімарова «І будуть люди» відбувається на Полтавщині в перше десятиріччя Радянської влади на Україні. Відтворюючи драматичні життєві події того часу, автор розповідає про складну долю колишнього наймита Василя Ганжі, який став у роки революції більшовиком, керівником сільської бідноти, про його помічника — комсомольського ватажка Володимира Твердохліба, сім'ю бідного сільського священика Світличного та інших героїв твору.
Читать полностью І будуть люди
Текст произведения «І будуть люди» удобно распределён по отдельным страницам — так читать гораздо легче. Система автоматически запоминает, где вы остановились, поэтому возвращаться к потерянному абзацу больше не придётся. И всё это совершенно бесплатно. Кроме того, вы вольны сами настроить размер букв и цвет фона — подберите параметры, которые не будут утомлять глаза. Устраивайтесь поудобнее и погружайтесь в любимые истории где угодно: дома на диване, в транспорте или на природе.
Текст книги
— Та й… Таню покличте…
— Е, що бабів сюди кликати: тільки харч переводити! — заперечив Федько. — Та пий, не принюхуйся: вона не отруєна!
Хоч не хоч, а треба пити.
Гаряче потекло по жилах, зашуміло в голові, хистким туманцем огорнулися всі речі. А Федько вже наливає по другій, бо хто після першої закушує, того колись посилали овечі бурубашки гризти.
Оксен уже не відмовлявся: знав, що нічого не поможе. Покірно випив і другу, ухопив виделку, став наминати яєчню, ловити зарум’янені шматочки сала: більше смерті боявся сп’яніти: що ж тоді робитиме, як вийде Таня?
Але Таня не появлялася.
— Ось послухай, братухо, що я тобі пораджу: плюнь ти на Таньку!
— Як плюнути? Що ви таке кажете, Федоре!
— А отак! — плюнув Федько на підлогу та й розтер підошвою. — Плюнь, розітри і забудь! Не для тебе вона.
— Як не для мене? — пробує визволитись із Федькових обіймів Оксен. — Коли вона мені богом дана…
— Е, яким там богом! Хіба бог жінок дає? Чорт, а не бог нам їх присватує.
— Як не таку? — аж стогне Оксен. — Що ви таке кажете, Федоре!
— Є така розумна книга «Де-ка-ме-рон», — товче своє Федір. — Щитай, як біблія. Так там описано, яка тобі жінка підійде до пари. Щоб ніч переспав, а на ранок хвоста причепив та і в плуга. На ніч — жінка, на день — кобила…
— Свят, свят, свят, — хреститься перелякано Оксен на оті нечестиві слова.
— І не жди, й не надійся: вона не вийде до тебе.
Аж тепер дійшло до Оксена, чому така розгублена була Олеся, чому уникала стрічатися з ним поглядом Танина мати. Пекучою отрутою розлилася по тілу випита горілка, здушила, скрутила так, що ні дихнути, ні застогнати.
— Та чого ти так побілів? — аж злякався Федько. — Може, вип’єш води?.. Олесю, подай-но води!
Оксен робить такий жест, наче відштовхує невидимий кухоль: бог із нею, із вашою водою! Спасибі, вгостили… Так пригостили, що й світ став немилий!
— Знацця, не хоче виходити?
— Не хоче, братухо…
Щосили стримуючи сльози, що накипали на очі, ображено запитав:
— То, може, хоч Андрійка покажете? Хоч рідного сина…
— Нема, братухо, й Андрійка, — скрушно розводить руками Світличний.
— Що ж, спасибі й на цьому…"
"Оксен хоче звестися — відмовляють ноги.
Мнения
Похожие книги
