У нас вы сможете в любое время суток открыть и прочесть произведение «І будуть люди» без единого платежа. На странице представлена не урезанная, а именно целая версия книги — от первой до последней страницы. Если хотите не только читать, но и слушать — пожалуйста, есть аудиоформат. Для тех, кто предпочитает хранить книги у себя на устройстве, работает скачивание через торрент (доступен файл fb2). А если времени в обрез — выручит краткий пересказ содержания. Направление литературы: Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Там же, ниже по странице, вы найдёте развёрнутую аннотацию, вступление от автора (если оно есть) и настоящие отклики читателей. Наша электронная библиотека живёт и развивается: мы регулярно добавляем новые издания и делаем навигацию удобнее. Всё это превращает наш книжный портал в настоящий дом для тех, кто не представляет жизни без литературы.
Онлайн книга І будуть люди
Автор
О книге І будуть люди
Не торопитесь сразу погружаться в полный текст «І будуть люди». Сначала полезно заглянуть в предисловие, аннотацию, описание или хотя бы бегло пролистать краткое содержание. Авторское предисловие представлено здесь именно так, как его задумал сам писатель (Анатолій Дімаров). Какой-то информации пока нет на странице? Не проблема — оставьте сообщение в комментариях, и мы постараемся разыскать нужные данные специально для вас. Кстати, другие читатели уже делятся своими впечатлениями и мыслями о книге — их отзывы помогут вам взглянуть на произведение под новым углом. И вас самих ждут внизу страницы: поделитесь своим мнением, расскажите, какое послевкусие оставила книга.
Дія багатопланового роману Анатолія Дімарова «І будуть люди» відбувається на Полтавщині в перше десятиріччя Радянської влади на Україні. Відтворюючи драматичні життєві події того часу, автор розповідає про складну долю колишнього наймита Василя Ганжі, який став у роки революції більшовиком, керівником сільської бідноти, про його помічника — комсомольського ватажка Володимира Твердохліба, сім'ю бідного сільського священика Світличного та інших героїв твору.
Читать полностью І будуть люди
Текст произведения «І будуть люди» удобно распределён по отдельным страницам — так читать гораздо легче. Система автоматически запоминает, где вы остановились, поэтому возвращаться к потерянному абзацу больше не придётся. И всё это совершенно бесплатно. Кроме того, вы вольны сами настроить размер букв и цвет фона — подберите параметры, которые не будут утомлять глаза. Устраивайтесь поудобнее и погружайтесь в любимые истории где угодно: дома на диване, в транспорте или на природе.
Текст книги
Трахнув щосили кулаком по трибуні: та що це, братішки, таке, як не зрада світовій революції?!
В залі — веселий гул. Хто гука:
— Правильно! Вірно! Давай їм жару під хвіст!"
"Хто не менш голосно обурюється:
— Гінзбург, заклич його до порядку! Це ж анархія!
А Ганжа, сам того не помічаючи, схвально киває головою. Врешті не витримав, голосно підказав:
— Ти про село скажи! Про село.
— А на селі що ми маємо, братішки? — підхопив морячок. — Хто за проклятого царського режиму був основною постаттю на селі? Куркуль, глитай, павук, туди його в печінку!.
— А користь яка? — поцікавився Гінзбург.
— Як яка? — повернувся до нього моряк.
— Користь яка буде від того, що ми з голоду вимремо? — так само спокійно повторив своє запитання Гінзбург.
— Е, ти, братішка, секретар повіткому, давай не той… Ти мене не заведеш на слизьке!
— Ти сам, товаришу, на слизькому стоїш. На панікерстві, на голій лівацькій ультрареволюційній фразі! Товариші, ша, товариші! — підніс руку Гінзбург, бо в залі зчинився справжнісінський шарварок: сусід намагався перекричати сусіда. — Або ми будемо продовжувати конференцію, або давайте розійдемось, якщо не навчились себе поводити!
— А все ж товариш виступив слушно, — не погодився із Гінзбургом Ганжа, коли була оголошена десятихвилинна перерва.
— Що закликав із голоду мерти?
— Ні, це ти даремно… Він, може, трохи погарячкував, а ти й учепився за слово.
— Так в чому ж він мав рацію? — вже нетерпляче Гінзбург.
— Щодо куркулів… Розводимо ми їх, дорога наша партійна владо, наче на виставку для закордону. Панькаємось із ними та й незчуємось, як вони на нас налигача накинуть…
— Ну, так уже й налигач!
— А ти приїдь до нас, подивись та послухай, що біднота говорить, — не здавався Ганжа.
— Що ж, і приїду… Обов’язково приїду. На червоні вечорниці, чи як там у тебе?
— Звідки ти взнав? — вражено запитав Ганжа.
— Одна сорока на хвості принесла, — потішено засміявся Гінзбург.
Вдруге повеселішав Ганжа, коли виступив Ляндер.
Цей черговий промовець непоквапно йшов до трибуни, наче хотів дати всім можливість намилуватися собою.
Мнения
Похожие книги
