У нас вы сможете в любое время суток открыть и прочесть произведение «І будуть люди» без единого платежа. На странице представлена не урезанная, а именно целая версия книги — от первой до последней страницы. Если хотите не только читать, но и слушать — пожалуйста, есть аудиоформат. Для тех, кто предпочитает хранить книги у себя на устройстве, работает скачивание через торрент (доступен файл fb2). А если времени в обрез — выручит краткий пересказ содержания. Направление литературы: Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Там же, ниже по странице, вы найдёте развёрнутую аннотацию, вступление от автора (если оно есть) и настоящие отклики читателей. Наша электронная библиотека живёт и развивается: мы регулярно добавляем новые издания и делаем навигацию удобнее. Всё это превращает наш книжный портал в настоящий дом для тех, кто не представляет жизни без литературы.
Онлайн книга І будуть люди
Автор
О книге І будуть люди
Не торопитесь сразу погружаться в полный текст «І будуть люди». Сначала полезно заглянуть в предисловие, аннотацию, описание или хотя бы бегло пролистать краткое содержание. Авторское предисловие представлено здесь именно так, как его задумал сам писатель (Анатолій Дімаров). Какой-то информации пока нет на странице? Не проблема — оставьте сообщение в комментариях, и мы постараемся разыскать нужные данные специально для вас. Кстати, другие читатели уже делятся своими впечатлениями и мыслями о книге — их отзывы помогут вам взглянуть на произведение под новым углом. И вас самих ждут внизу страницы: поделитесь своим мнением, расскажите, какое послевкусие оставила книга.
Дія багатопланового роману Анатолія Дімарова «І будуть люди» відбувається на Полтавщині в перше десятиріччя Радянської влади на Україні. Відтворюючи драматичні життєві події того часу, автор розповідає про складну долю колишнього наймита Василя Ганжі, який став у роки революції більшовиком, керівником сільської бідноти, про його помічника — комсомольського ватажка Володимира Твердохліба, сім'ю бідного сільського священика Світличного та інших героїв твору.
Читать полностью І будуть люди
Текст произведения «І будуть люди» удобно распределён по отдельным страницам — так читать гораздо легче. Система автоматически запоминает, где вы остановились, поэтому возвращаться к потерянному абзацу больше не придётся. И всё это совершенно бесплатно. Кроме того, вы вольны сами настроить размер букв и цвет фона — подберите параметры, которые не будут утомлять глаза. Устраивайтесь поудобнее и погружайтесь в любимые истории где угодно: дома на диване, в транспорте или на природе.
Текст книги
— Ісаак Аронович, як ваше здоров’ячко?
— Що це ви загордилися і не заходите?
— Як там Григорій Ісаакович, дай йому боже здоров’ячка?
— Коли ви переберетеся в дім городничого, то запросіть же на новосілля… Не з порожніми руками, звичайно, прийдемо, не з порожніми…"
"Послухати їх, так вони і дня прожити не можуть без його, Ісаака Ароновича, ласкавої уваги. Навіть ребе, той самий ребе, який у свій час вигнав Ісаака із синагоги та прокляв його сина, тепер навіть ребе, забачивши старого Гінзбурга, перебіг вулицю і вхопив його за рукав.
— Ах, кого я бачу, кого бачу! — солов’єм заспівав раввин. — Що це ви, дорогий Ісаак, не заходите до синагоги? Не можна так гордитись, не можна. Вся община чекає вашого мудрого слова, вся наша община…
«Ну й ну! — тільки головою хитав Ісаак. — Ох, люди, люди, які ви все-таки люди!..»
— Ну, годі вже, годі, — всміхається син. — Ти краще дай нам щось повечеряти. Бачиш: гість охляв.
Старий тільки очі зводить до стелі: помилуйтесь на нього, на оцього безголового сина! Та й іде через сіни на кухню.
Згодом вони сьорбали розігрітий суп, пили чай. В кімнаті було жарко: Ганжа все витирав долонею мокре чоло, Гінзбург розстебнув комірець гімнастерки. Він мав втомлений вид, однак продовжував розпитувати гостя, цікавився сільськими новинами.
— Як там хрещеник? — згадав Володьку.
Ганжа розповів про сутичку з Ганною. Гінзбург довго сміявся, все перепитував:
— Півбороди видерла?.. Ну й ну, оце так молодиця!
Ганна, мабуть, припала йому до душі, бо, витираючи веселі сльози, зауважив:
— Отаких би в актив!
— Щоб і сільраду рознесла?
— Не рознесе, — заперечив Гінзбург.
— 3 Івасютихою?
— От, от, саме з нею!
— Що тобі, товаришу, сказати, — завагався Ганжа. Потягнувся був до кисета, але згадав, що хазяїн не палить, і від того ще більше спохмурнів. — З одного боку, Володька наче й правильно написав… Вона дійсно жінка куркуля, попова дочка…
— А з другого?
— В тому ж то й заковика, що з другого… З другого — в неї брат, Федір Світличний, всю революцію та громадянську разом із нами пройшов, банду Гайдука розколошматив! Бачиш, товаришу, які тут діла…
— Да, справді діла, — погодився Гінзбург.
— Та не доводилось… Якось все зненацька випливло…
— Що ж, доведеться послати товаришку Ольгу, — вирішив Гінзбург.
Мнения
Похожие книги
